Дівчинка на інвалідному візку

Демократичне суспільство прагне виключити дискримінацію дітей в будь-яких її проявах. Прав людини не повинні бути позбавлені інваліди, чиї можливості і потреби відрізняються від загальноприйнятих норм. Діти-інваліди особливо потребують підтримки, турботи та прийняття суспільством. Дана ідеологія стала основою для інклюзивної освіти.

Що таке інклюзивна освіта?

Дітям з особливими потребами необхідно дати можливість розвивати свої вміння, отримувати освіту, ставати членами суспільства. Ці завдання вирішує інклюзія (inclusif) – включення в соціальну діяльність інвалідів. Оскільки соціалізація дітей відбувається в навчальних закладах, необхідно створювати спеціальні умови для дітей-інвалідів, щоб їхні соціальні навички розвивалися одночасно з їх здоровими однолітками.

Все більшої популярності набирає інклюзивна освіта – розвиток сфери освіти, який відкриває всім рівний доступ до навчання. Воно має на увазі створення адаптованих програм і навчальних методик, враховуючи особливі потреби дітей з відхиленнями розвитку (розумового, фізичного або психоемоційного).

Включають систему інклюзивної освіти в навчальні заклади різного рівня – середнього, професійного та вищого. Таким чином, кожна людина стає частиною суспільства, може зробити свій внесок, отримує спілкування і допомогу.

8 принципів інклюзивної освіти

Існує вісім принципів інклюзивного навчання, які протистоять ущемленню прав як здорових дітей, так і дітей з інвалідністю:

  1. Досягнення та здатності людини не впливають на її цінність.
  2. Кожен має здатність відчувати та мислити.
  3. Кожен має право спілкуватися та бути почутим.
  4. Люди потребують один одного.
  5. Справжня освіта здійснюється на основі живої комунікації.
  6. Кожен має потребу в дружбі з ровесниками та їхньої підтримки.
  7. Досягнення прогресу навчання можливо, розвиваючи те, на що людина здатна, ніж те, на що не здатна.
  8. Різнобічний розвиток здатний посилювати всі сфери життя.

Переваги інклюзивної освіти

  • Сприяє максимальному рівню розвитку навичок – підготовка оточення дітей з особливостями розвитку до прийняття та створення спеціальних умов, які стимулюють до розвитку різних навичок.
  • Сприяє соціалізації особистості – спілкуючись з однолітками в інклюзивному середовищі, діти з обмеженими можливостями показують кращі результати соціальної взаємодії, ніж в спеціальних інтернатах.
  • Інваліди відчувають себе частиною суспільства – у дітей-інвалідів з'являється можливість заводити друзів серед однолітків, переймати суспільні моделі поведінки.
  • Соціальне прийняття – здорові діти, працюючи з дітьми-інвалідами, вчаться приймати їх, дружити з ними. Так молоде покоління стає толерантним та терпимим в суспільстві.
  • Адаптація навчального середовища – забезпечуються умови для задоволення освітніх потреб дітей конкретного навчального закладу.

Недоліки інклюзивної освіти

  • При інклюзивному навчанні діти отримують рівень знань нище, ніж їхні здорові ровесники.
  • Процес навчання ускладнюють соціальні та поведінкові складності.
  • Недостатня кількість кваліфікованих кадрів, які вміють супроводжувати людей в інклюзивному середовищі.
  • Необ'єктивна оцінка через поблажливе відношення.
  • Недолік інформації про навчальні методи, через що діти закінчують школу, але відсутня подальша освіта.
  • Відсутність інклюзивної освіти в більшій частині держави.
  • Невідповідність навчальних планів і реальних можливостей учня.
  • Часто відсутній бюджет, щоб придбати спеціалізоване обладнання та пристрої.

Технології інклюзивної освіти

Технології в інклюзії – це методики, за якими створюють комфортні умови для навчання дітей з різними можливостями. Основна їхня ідея – постійний моніторинг за взаємодією учня та створених умов, своєчасне усунення бар'єрів за допомогою всіх учасників.

Можна розділити такі технології на дві групи:

  • Організаційні – спрямовані на створення плану, умов і процесу навчання, постановка бажаних результатів.
  • Педагогічні – готові до впровадження в навчальний процес, використання на практиці.

Класифікація технологій

Технології інклюзії мають організаційну роль навчання. Залежно від завдань, виділяють п'ять типів технологій:

  1. Технології індивідуального підходу (індивідуалізації).
  2. Технології диференціації.
  3. Технології корекції навчальних і поведінкових труднощів.
  4. Технології формування у дітей соціальних навичок.
  5. Технології оцінки методів інклюзивного підходу.

Такі технології можна успішно використовувати в практиці, розглянемо більш детально деякі з них.

Технології індивідуального підходу (індивідуалізації)

Головне завдання цієї технології – створити умови для самостійності дітей. Учитель повинен допомогти дітям зрозуміти цілі навчання, вибирати цікавий матеріал, шукати способи вирішення завдань. Цей процес важливий для дитини з обмеженими можливостями, його однолітків та самого вчителя. Застосування принципу на практиці потрібно, щоб створити однакові умови для всіх учнів.

Технології диференціації

Диференціація в навчанні може відбуватися трьома способами:

  1. Диференціація за рівнями – учнів кожного класу можна умовно розділити на три групи: ті, які успішно навчаються, ті, які важко навчаються і учні з психофізіологічними проблемами. Кожна група вимагає допомоги в навчанні різного рівня. Суть технології полягає в тому, щоб викладач ставив кожній групі посильні їм завдання, допомагав при виникненні невдач.
  2. Диференціація за функціями – полягає в розподілі завдань відносно функцій, щоб кожен міг зробити дії для загального результату. Робота таких груп орієнтована не на результат, а на узгоджену взаємодію учнів між собою. Один бере функцію лідера, другий – визначає цілі, третій – стежить за часом і т.д.
  3. Змішана диференціація – це модель загальних груп, в яких діти об'єднуються за рівнями та інтересам. Учитель організовує три зведених групи. Перша складається з дітей, яких цікавить конкретний предмет. Інші дві – з дітей, які допомагають першій групі досягти загального результату.

Технології корекції навчальних і поведінкових труднощів

Такі технології – сукупність методів логопедії, нейропсихології та спеціальної педагогіки. До них відносяться:

  1. Система формування та розвитку мовного слуху і спілкування у дітей з вадами слуху – даний метод допомагає встановити комунікацію між дітьми з проблемами слуху та здоровими.
  2. Нейропсихологічний підхід – спрямований на розвиток та формування злагодженої роботи різних структур мозку дітей з недорозвиненими психологічними функціями.
  3. Закордонна технологія АВА – навчання дітей з обмеженими можливостями вмінню висловлювати свої потреби, розвиток навичок навчальної поведінки. Застосовується в індивідуальному та груповому форматі.
  4. Програма TEACCH – допомагає дітям з аутизмом освоїтися до навколишнього середовища та його змін.
  5. ААС – навчання дітей з порушеннями мови, їхніх батьків та друзів використовувати альтернативні види спілкування – жести, картинки, комунікатори та інші.

Технології формування у дітей соціальних навичок

Для формування навичок соціальної взаємодії існує три види технологій:

  1. Демонстрація соціальних навичок – навчання дітей правилам поведінки через демонстрацію конкретних прикладів поведінки, допомога усвідомлення важливості їх дотримання.
  2. Соціалізація за допомогою наслідування – технологія взаємонавчання дітей, коли успішний в якійсь навчальної сфері учень стає прикладом для інших. Метод наслідування особливо важливий при навчанні дітей з аутичними розладами та затримкою психічного розвитку.
  3. Соціалізація в груповій діяльності – проведення групової роботи, дидактичні ігри, допомога у виконанні завдань, спільна підготовка до святкових заходів та інші групові види активності. Ці методи включають організацію пересування в школі та за її межами дітей з проблемами зору та опорно-рухового апарату.

Технології оцінки методів інклюзивного підходу

  • Інтегральна оцінка – підсумок всіх робіт у вигляді загального звіту (презентації, виставки, портфоліо).
  • Диференційована оцінка – аналіз ефективності окремих процесів Самооцінка і самоаналіз – визначення міри усвідомленості кожним учнем його індивідуального процесу навчання.

Як працює інклюзивна освіта в Україні?

В Україні інклюзивне навчання з'явилося досить недавно, в порівнянні із західними країнами. У 2010 році Міністерство освіти створило проект "концепція розвитку інклюзивного навчання" і запустило його в дію. (Наказ МОН № 921 від 1 жовтня 2010 року). Проект ґрунтується на принципах рівності людей, з урахуванням прав людини. Він передбачає можливість навчання дітей-інвалідів у звичайних школах за місцем проживання, кваліфікований супровід навчального процесу. Відповідно, постало питання про спеціальне перепланування шкільних корпусів та класів. Пізніше Кабінет міністрів доповнив проект указом "Про затвердження порядку організації інклюзивного навчання в загальноосвітніх установах".

Інклюзія в Україні розвивалася повільно – на 2016 рік влада країни обладнала тільки 1800 класів, в яких навчалося близько 3 тисяч учнів. Влітку 2017 року Кабінет міністрів затвердив "Положення про інклюзивно-ресурсні центри", де позначили правовий статус таких центрів, принципи діяльності та навчання. Згідно з цим положенням, інклюзивно-ресурсні центри повинні створюватися з метою загальної середньої освіти дітей з обмеженими потребами віком від 2 років до повноліття. Центри повинні облаштувати різні кабінети для психологічної, логопедичної та фізичної допомоги.

З вересня 2018 року почав діяти закон № 2541-8 "Про доступ дітей з обмеженими здібностями до навчання", який офіційно опублікували в парламентському виданні "Голос України". Якщо раніше йшлося лише про можливість інклюзії, то цей закон визначив конкретні дії для її впровадження:

  • За заявою батьків, в навчальних закладах місцева влада повинна створити інклюзивні групи та відкрити до них доступ.
  • Діти з обмеженими можливостями повинні бути зарахованими без черги.
  • Навчання повинно бути безкоштовним.
  • Такі діти можуть користуватися альтернативними комунікативними системами (жести, шрифт Брайля).
  • За роботу в таких групах вчителі отримують 20% надбавку до зарплатної ставки.
  • Для кожного учня складається індивідуальна програма на основі базової.

Заняття в інклюзивних класах можуть бути груповими (тривають до 40 хвилин) та індивідуальними (від 20 до 25 хвилин).

Як працює інклюзивна освіта в інших країнах?

Світова інклюзивна практика освіти почалася з 70-х років минулого століття з розробки проектів на законодавчому рівні та впровадження освітніх можливостей для інвалідів. У 80-90-х роках досліджувалася економічна вигода інклюзії, переваги, користь та вигоди. У 90-х роках інклюзія отримала популярність, завдяки публікаціям на тему проблеми недостатньої проінформованості батьків дітей-інвалідів, активності дорослих інвалідів, захисту прав людей.

На сьогодні положення західної освіти в інклюзивному середовищі включені в Конвенцію ООН "Про права інвалідів". У країнах Європи і США існує декілька підходів:

  • Розширений доступ до навчання дітям з обмеженими потребами.
  • Мейнстрімінг – спілкування учнів-інвалідів з однолітками поза школою.
  • Інтеграція – задоволення потреб учнів-інвалідів в системі освіти.
  • Включення (inclusion) – безпосередньо сама інклюзія, тобто перепланування приміщень під особливі потреби таких дітей.

Більшість західних країн виділяють фінанси з державного бюджету на інклюзивну освіту та виявляють інтерес в збільшенні числа учнів.

Обладнання для інклюзивної освіти

Перепланування класів під особливі потреби учнів-інвалідів вимагає врахування індивідуальних потреб. Для цієї мети використовують спеціальне обладнання, яке можна поділити на кілька типів:

  • Обладнання для дітей з проблемами опорно-рухового апарату.
  • Обладнання для навчання дітей з проблемами слуху.
  • Обладнання для дітей з порушеннями зорового сприйняття.
  • Обладнання для корекції сенсорного сприйняття.

В навчальних закладах, інклюзивних центрах та інтернатах часто організовують окремі кабінети для індивідуальних та групових занять. Вони можуть бути облаштовані різним устаткуванням, що допомагає не тільки в навчальному процесі, але і реабілітації, налагодженні взаємин між педагогами, відпочинку при навантаженнях:

Для навчання дітей з обмеженими можливостями обов'язково використовується дидактика – різні дидактичні набори фігур, букв, тварин, інших елементів. Навчаючись в ігровій формі, діти не втрачають інтерес, увагу, швидше показують результати.

Висновок

Система інклюзивної освіти – це складний, але ефективний процес, який вимагає від суспільства терпіння, усвідомленості та спільного інтересу. Результатом впровадження цієї системи є реалізація прав людини, підвищення соціального рівня країни.